Історія Дня Святого Валентина
Червоні сердечка і маленькі крилаті купідончики з дитячими посмішками у вітринах магазинів, червоні троянди та повітряні кульки у вигляді сердечок і листівочки з написом «Я тебе люблю!»... Відношення до цього свята у всіх різні і іноді навіть прямо протилежні. Хтось вважає, що для прояву своїх почуттів зовсім необов´язково було вигадувати якесь свято. Для когось – це привід для знайомства.
Хтось чекає в це свято Дива (так-так, саме з великої літери!). Адже сьогодні все можливо, правда? А комусь це свято подобається тому, що це черговий привід повеселитися. :) Хтось вірить у нього по-справжньому, хтось - ні. Так чи інакше, хочемо ми цього чи ні, але це свято існує вже багато століть. Хочете дізнатися, з чого все це почалося? Тоді читайте далі.
Є кілька версій виникнення свята Всіх Закоханих.
Про Валентина, що дав святу своє ім´я, відомо небагато. Кажуть, що він жив у III столітті н.е., в римському місті Терні. За одними даними, він був простим християнським священиком, інші легенди зводять його в ранг єпископа. За сукупністю даних можна з достатньою впевненістю припустити, що Валентин був відносно молодий, гарний собою, добрий і чуйний. Є відомості про те, що, поряд з основною професією, Валентин займався природничими науками та медициною.
Час життя і діяльності Валентина збігся з часом правління римського імператора Клавдія II, який дуже шанував військову доблесть прославлених римських легіонів і не дуже жалував християн. Для збереження військового духу імператор видав указ, що забороняє легіонерам одружуватися, бо вступивши у шлюб занадто багато часу вони проводять в сім´ї і зайняті думками не про благо імперії і військову доблесть.
Не боючись імператорського гніву, молодий християнський священик Валентин продовжував таємно вінчати закоханих легіонерів. Згідно з деякими даними, його заступництво закоханим простиралося ще далі - він мирив посварених, писав любовні листи за недорікуватих і тупуватих вояків, дарував молодим парам квіти.
Зберегти все це потай не було ніякої можливості, а оскільки Римська імперія славилася своєю повагою до законів (донині ми багато в чому живемо по Римському Праву), день у день хмари збиралися над головою священика. Наприкінці 269 року н.е. грянув грім - Валентин був узятий під варту, а незабаром був підписаний указ про його страту.
Легенда огортає романтичним флером і самі останні дні життя Валентина. Згідно одним уявленням, в нього закохалася сліпа дочка тюремника. Валентин, як священик, що дав обітницю безшлюбності, не міг відповісти на її почуття, але в ніч перед стратою (13 лютого) прислав їй зворушливий лист. За іншою версією, Валентин сам закохався в прекрасну дівчину, та ще, користуючись своїми медичними знаннями, в очікуванні страти вилікував її від сліпоти.
Як все було насправді, ми не знаємо і вже ніколи не дізнаємося, але безсумнівно одне - молодий християнський священик дійсно загинув в ім´я Любові. І цієї Любові було йому відпущено багато на одне його коротке життя - любов до Бога, любов до прекрасної дівчини, любов до людей взагалі, яким він допомагав і як священик, і як лікар, і як просто прекрасна людина з величезною душею, яка творить добро.
Не дивно, що про Валентина не забули й обрали заступником Усіх Закоханих. Як християнський мученик, що постраждав за віру, він був канонізований католицькою церквою. У Західній Європі день Святого Валентина відзначається з ХІІІ століття, в США з 1777 року. Тепер і у нас стало одним святом більше, хоча на Русі було своє свято закоханих. Воно відзначалося восьмого липня і було пов´язане з легендарною історією любові Петра та Февронії.
Створення першої валентинки приписується Чарльзу, Герцогу Орлеанському (1415 рік), сидячому в цей час у в´язниці, в одиночній камері, який вирішив боротися з нудьгою шляхом писання любовних послань власній дружині. Проте найбільшого розквіту валентинки досягли у вісімнадцятому столітті.
Тепер під "валентинкою" розуміються вітальні листівки у вигляді сердечок з найкращими побажаннями, освідченнями в коханні, пропозиціями руки і серця або просто жартами, які не підписують, і одержувач повинен сам здогадатися, від кого вони. Крім них люди дарують своїм коханим троянди (оскільки вважається, що вони символізують любов), цукерки-сердечка та інші предмети із зображеннями сердець, птахів і, звичайно, справедливо визнаного символу Дня Святого Валентина - маленького крилатого ангела Купідона.
Є кілька версій виникнення свята Всіх Закоханих.
Про Валентина, що дав святу своє ім´я, відомо небагато. Кажуть, що він жив у III столітті н.е., в римському місті Терні. За одними даними, він був простим християнським священиком, інші легенди зводять його в ранг єпископа. За сукупністю даних можна з достатньою впевненістю припустити, що Валентин був відносно молодий, гарний собою, добрий і чуйний. Є відомості про те, що, поряд з основною професією, Валентин займався природничими науками та медициною.
Час життя і діяльності Валентина збігся з часом правління римського імператора Клавдія II, який дуже шанував військову доблесть прославлених римських легіонів і не дуже жалував християн. Для збереження військового духу імператор видав указ, що забороняє легіонерам одружуватися, бо вступивши у шлюб занадто багато часу вони проводять в сім´ї і зайняті думками не про благо імперії і військову доблесть.
Не боючись імператорського гніву, молодий християнський священик Валентин продовжував таємно вінчати закоханих легіонерів. Згідно з деякими даними, його заступництво закоханим простиралося ще далі - він мирив посварених, писав любовні листи за недорікуватих і тупуватих вояків, дарував молодим парам квіти.
Зберегти все це потай не було ніякої можливості, а оскільки Римська імперія славилася своєю повагою до законів (донині ми багато в чому живемо по Римському Праву), день у день хмари збиралися над головою священика. Наприкінці 269 року н.е. грянув грім - Валентин був узятий під варту, а незабаром був підписаний указ про його страту.
Легенда огортає романтичним флером і самі останні дні життя Валентина. Згідно одним уявленням, в нього закохалася сліпа дочка тюремника. Валентин, як священик, що дав обітницю безшлюбності, не міг відповісти на її почуття, але в ніч перед стратою (13 лютого) прислав їй зворушливий лист. За іншою версією, Валентин сам закохався в прекрасну дівчину, та ще, користуючись своїми медичними знаннями, в очікуванні страти вилікував її від сліпоти.
Як все було насправді, ми не знаємо і вже ніколи не дізнаємося, але безсумнівно одне - молодий християнський священик дійсно загинув в ім´я Любові. І цієї Любові було йому відпущено багато на одне його коротке життя - любов до Бога, любов до прекрасної дівчини, любов до людей взагалі, яким він допомагав і як священик, і як лікар, і як просто прекрасна людина з величезною душею, яка творить добро.
Не дивно, що про Валентина не забули й обрали заступником Усіх Закоханих. Як християнський мученик, що постраждав за віру, він був канонізований католицькою церквою. У Західній Європі день Святого Валентина відзначається з ХІІІ століття, в США з 1777 року. Тепер і у нас стало одним святом більше, хоча на Русі було своє свято закоханих. Воно відзначалося восьмого липня і було пов´язане з легендарною історією любові Петра та Февронії.
Створення першої валентинки приписується Чарльзу, Герцогу Орлеанському (1415 рік), сидячому в цей час у в´язниці, в одиночній камері, який вирішив боротися з нудьгою шляхом писання любовних послань власній дружині. Проте найбільшого розквіту валентинки досягли у вісімнадцятому столітті.
Тепер під "валентинкою" розуміються вітальні листівки у вигляді сердечок з найкращими побажаннями, освідченнями в коханні, пропозиціями руки і серця або просто жартами, які не підписують, і одержувач повинен сам здогадатися, від кого вони. Крім них люди дарують своїм коханим троянди (оскільки вважається, що вони символізують любов), цукерки-сердечка та інші предмети із зображеннями сердець, птахів і, звичайно, справедливо визнаного символу Дня Святого Валентина - маленького крилатого ангела Купідона.
Нещодавно відкрила для себе